Call Me Maks
Lyrics by Lemez Lovas, Yuriy Gurzhy, Maiya James

If you don't know my name, just call me Maks
24th Feb the first rocket attacks
The day that changed my life, the Russian invasion
There was chaos in the streets, signal down, total mayhem
I spent my whole life protesting war
Holding the mighty to account, giving power what for
With just some mics and a tape recorder
We’ve got justice in our sights if they’re bang out of order
My style is upstanding, never boisterous
Spend my whole life standing up for the voiceless
I’m a pacifist who found myself holding a gun
What would you do in my shoes if you had to hold one?
When my city got attacked I felt I must sign up
In a uniform and hat I left the ones I love
True to form, you know I’m not one to make excuses
but I put myself forward, pray I never have to use it

The more you break us, the prouder we become
The more you shake us, the stronger we become
Try to erase us, the louder we become
The stronger we become

After a few days training, we’re called to the frontline
Here don’t call me Maks, just call me by my call sign
As a journalist I used to think I had nerves of steel
But I’m nervous as I only use my words to heal
Before we get further one thing to understand
About the Russian army, what they’re doing to our land
God save the poor soldiers they grind up for meat
Shoot any young conscript who wants to retreat
They get cut throats from jail, with an evil intention
To cut throats and to hell with the Geneva convention
Yes we know the bitter taste of Holocaust, Holodomor
What Russian power, Pax Russica, is good for
I know I’m feigning courage, but my slumber’s confounded
One night in Donbass, when we’re outnumbered, surrounded
Put myself in God’s hands when they put me in chains
Singing in my heart the hymn of Ukraine

The more you break us, the prouder we become
The more you shake us, the stronger we become
Try to erase us, the louder we become
The stronger we become

So now we fade to black: the fog of war.
Mordor. 1984.
A parallel reality where black is white,
day is night, truth is lies, death is life
A land of orcs built to breed ignorance
Sham courts where guilt precedes innocence
Please God, don’t let me go before time
I’m not ready to be just another war crime
Here no-one calls me Maks, just straight up Nazi
British spy, Banderite, I feel my heartbeat
Under duress I sign a false confession
Attempted murder, firing a banned weapon
This song goes out to all the prisoners of war
The grieving families who wonder what it’s for
When we’ll be released from here is looking vague but
When there’s peace, Vladimir, we’ll see you in the Hague

The more you break us, the prouder we become
The more you shake us, the stronger we become
Try to erase us, the louder we become
The stronger we become

yкраїнською

Call Me Maks (Називай мене Макс)
Tекст пісні: Lemez Lovas, Yuriy Gurzhy, Maiya James
Переклад: Оксана Щур

Якщо не знаєш, як мене звати, – називай мене Макс.
24 лютого. Початок ракетних обстрілів.
День, який змінив моє життя, російське вторгнення на повну.
Хаос на вулицях, падає зв'язок, цілковитий безлад.
Я все життя протестував проти війни,
закликаючи сильних світу цього до відповідальності,
З мікрофоном і диктофоном даючи владі зрозуміти, для чого вона потрібна
Якщо вона не справляється, то лад здатні навести ми самі.
Мій стиль — стриманий, не галасливий.
Все життя я стояв на захисті безголосих.
Я – пацифіст, а раптом озброївся.
А що зробили би ви, якби довелося взяти зброю до рук?
Коли на моє місто напали, я відчув, що повинен записатися до війська.
У формі і капелюсі я пішов від тих, кого люблю.
ти ж знаєш, я не з тих, хто виправдовується,
але я готовий до всього, і молюся, щоб мені ніколи не довелося це зробити.

Щобільше нас ламають – тим ми незламніші
Щобільше нас розхитують – тим сильніші ми
Намагаються стерти нас – а ми гучнішаємо
Ми сильнішаємо

Після кількох днів навчання нас відправляють на передову
Тут не називай мене Макс — тільки мій позивний.
Як журналіст, я думав, що маю сталеві нерви.
Але я нервую, бо раніше лише відживлював і лише словами
Перш ніж продовжимо, зрозумійте дещо:
Про російську армію, про те, що вони роблять з нашою землею.
Перемелюють на фарш своїх же бідних солдатів
Розстрілюють кожного юного призовника, який хоче відступити.
Вони беруть лихих головорізів зі своїх тюрем,
Різати горлянки - і до біса Женевську конвенцію.

Ми знаємо гіркий смак Голокосту, Голодомору,
Ми знаємо, до чого це веде, куди тягнуться щупальця російського світу
Я знаю, що вдаю хоробрість, але мій сон бентежний.
Вночі на Донбасі, коли нас замало, нас оточують
Віддаю себе в руки твої, Господи, коли на мої руки одягають кайданки,
І співаю в серці гімн України

Щобільше нас ламають – тим ми незламніші
Щобільше нас розхитують – тим сильніші ми
Намагаються стерти нас – а ми гучнішаємо
Ми сильнішаємо

Тепер перехід у темряву: імла війни.
Мордор. 1984.
Паралельна реальність, де чорне — це біле,
День значить ніч, правда — брехня, смерть — це життя.
Країна орків, створена для вирощування невігластва,
Брехливі суди, де провина визначена до вироку.
Боже, не дай мені піти передчасно,
Бо я не готовий стати ще одним воєнним злочином.
Тут мене не називають Макс, просто кажуть "нацист",
Британський шпигун, бандерівець... відчуваю, як гупає серце.
Під тиском підписую сфабриковане зізнання:
Замах на вбивство, застосування забороненої зброї.
Ця пісня для всіх військовополонених,
Для родин у скорботі, які питають, заради чого це все.
Коли нас звільнять, поки що не ясно,
Але коли настане мир, Владімір, ми побачимося в Гаазі.


Щобільше нас ламають – тим ми незламніші
Щобільше нас розхитують – тим сильніші ми
Намагаються стерти нас – а ми гучнішаємо
Ми сильнішаємо